Якось мені зателефонував Андрій і сказав, що хотів би зробити подарунок для своєї дівчини на річницю їхнього знайомства. Він сказав мені, що вона дуже любить фотографуватися і давно мріє про фото сесію. На це я відповів йому, що він звернувся як раз за адресою. Ми зустрілись наступного дня для того, щоб обміркувати передачу Андрієм подарунка для Ірини, адже це мав бути сюрприз і дарувати Ірині сертифікат Андрій не дуже хотів.
За його задумом це мала бути випадкова зустріч зі знайомим фотографом на вулиці. Але так як перед цим я попросив Андрія принести з собою на фотозйомку побільше різноманітного одягу, то в даній ситуації це виглядало б безглуздо: гуляти по вулиці з валізою одягу))) Отож ми трохи посміялися і вирішили, що за день до цього він все-таки подарує їй сертифікат на фото сесію і вони разом прийдуть до мене в гості.
Ось, загалом, і сам подаруночок. Одразу ж обмовлюся, що Іра виявилась дуууууже самокритичною дівчиною, яка страшенно переживала з приводу своєї фотогенічності. Після кожного кадру, кожного спалаху камери вона заглядала в дзеркало, поправляючи свою зачіску, макіяж. Але мені все ж вдалося переконати Іру не займатися дурницями і спробував відволікти її від знімального процесу Андрій хвилювався менше, ніж Ірина ( можливо відчував відповідальність перед нею за те, що вигадав усе це) і поводив себе більш розкуто. Ну і досить тексту